Школа гри, що правильно керується,відкриває дитині вікно у світ ширше та надійніше, ніж читання. Ж. Фабр
Гра у житті дитини відіграє неабияку роль. Саме в іграх розпочинається спілкування дитини з колективом, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри у дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. У процесі гри дитина вчиться пізнавати нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію. Проте не кожна гра має суттєве освітнє та виховне значення, а лише та, яка набуває характер пізнавальної діяльності. Дидактична гра, яка має навчальне спрямування, поєднує нову, пізнавальну діяльність дитини із звичною для неї діяльністю, тим саме полегшуючи перехід від гри до серйозної розумової праці.
Гра стає сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини. Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Граючи, дитина розвивається, пізнає навколишній світ. Гра – ефективний процес взаємодії учителя і учнів. На сьогодні дана тема є актуальною, тому пропоную свій досвід роботи з огляду на проблему. Важливим у своїй роботі з дітьми вважаю розвиток творчих здібностей молодших школярів засобами гри, впровадження особистісно орієнтованого навчання в освітній процес, створення сприятливих умов для формування особистості молодшого школяра.
